Ало, ребятки, что по волнам? Какая-то дичь у меня произошла в последнее время. Знаете, я вам расскажу про мои приключения с кодеином и про то, как меня выгнали из этого скучного института.
Вообще, мои закладки всегда были на высоте, а наркоша на плече. Я всегда решил проблемы через рот, знаете ли. Однажды, когда меня отчислили из института за кучу фейков про армию РФ, я решил, что пора поразмышлять о реабилитации и взялся за кодеин.
Ну вот, сидишь ты, красиво завалившись на диване и думаешь: "Что бы покурить, друзья? Куда сейчас аппарат с химией найти?" Но тут мне в голову пришла идея! Поехал я к своему старому штакету, пацану, который всегда находился в курсе всех нарко-новостей.
Блин, он показал мне штакет, о котором я не слышал раньше. Оказывается, сигарета с марихуаной была самым хайповым трендом среди наркоманов. "Это же круто!" - подумал я и сразу же выпиловал свои сомнения.
Ну, я закурил штакет, а потом решил поискать аппарат для кодеина. И тут, братцы, приключение началось! Я нашел одного крутого наркодилера, который продавал эти аппараты. Мы встретились, я отдал ему последние деньги, а он дал мне эту волшебную штуку.
Так что я отправился домой с аппаратом в кармане и подумал: "Что же, наркодилеры, меня не остановят! Я буду покурить кодеин и никто не помешает!"
А вот и первая ошибка. Я был слишком самоуверенным. Думал, что могу контролировать свои закладки, но наивный я был. На следующее утро я проснулся с огромным кумаром. Черт, я ужасно пожалел о своем решении, но уже было поздно.
Так вот, друзья, вся эта история с кодеином привела к тому, что меня выгнали из института. Все эти фейки про армию РФ, которые я запостил в соцсетях, пошли мне боком. Я не мог предсказать, что их так быстро обнаружат.
И так, вместо того, чтобы учиться и строить свое будущее, я оказался в поисках новой работенки и покарал себя за глупость. У меня было очень много времени на размышления. "Да что же со мной такое происходит?" - думал я.
Тем временем, мои закладки все еще были рядом со мной. Я не мог от них отказаться окончательно. Но постепенно, с каждым днем, я понимал, что наркотики не ведут меня куда-то хорошему.
Не знаю, может я стану комиком. Меня всегда привлекала шутка, юмор. Может быть, это будет мой путь к исцелению и новой жизни?
Так что, ребята, встал я на этот путь. И если кто-то скажет мне, что я лузер, я им отвечу: "Ах ты, дурачок! Я выбрал счастье и здоровую жизнь!"
А сейчас, друзья, я здесь, вместе с вами, чтобы рассказать свою историю. Может быть, она поможет кому-то, кто оказался в похожей ситуации. Не важно, сколько раз мы падаем, главное - встать и продолжать идти вперед. Ведь никто не знает, что ждет нас впереди, пока мы не попробуем.
| Все закладки и наркоша остались в прошлом. |
Настало время поискать новые аспекты жизни и ударить фейки про армию РФ по роже. |
Всем покойной ночи и не забывайте, друзья, что главное - любить себя и искать счастье вне наркотиков. Живите своей жизнью и не позволяйте негативу взять верх над вами. Мир, аминь!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.